Примара любові
Не знаю: чим прогнівав долю, Чи чимось перед небом завинив?- Та погляд цей пронизливий ламає волю, А образ звабливий не полишає снів. Чого не в силах я її забути, Чому щось мовити бракує слів, І чом в очах тих карих прагну я втонути, Чим голос мене дзвінкий полонив? Спромігся як утрапити в тенета, З яких не виборсатися мені? Як відбуваються в житті людей моменти, Коли згораєш в пристрасті вогні? Чим так вона мене приворожила, Який в собі несе магічний дар?- Що легко так зламала мої крила, Буття перетворивши на нуар.
08.09.2020
6
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2754
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12332