Примара любові
Andrii Katiuzhynskyi
Не знаю: чим прогнівав долю, Чи чимось перед небом завинив?- Та погляд цей пронизливий ламає волю, А образ звабливий не полишає снів. Чого не в силах я її забути, Чому щось мовити бракує слів, І чом в очах тих карих прагну я втонути, Чим голос мене дзвінкий полонив? Спромігся як утрапити в тенета, З яких не виборсатися мені? Як відбуваються в житті людей моменти, Коли згораєш в пристрасті вогні? Чим так вона мене приворожила, Який в собі несе магічний дар?- Що легко так зламала мої крила, Буття перетворивши на нуар.
2020-09-08 04:40:19
6
0
Інші вірші поета
Сонце, що заходить Умовна велич людини Дідове село Приніс цей ранок нову на обрії картину
Інші поети
Sneha Das
@curiousdreamer
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
3218
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2293