Нічне місто
Останні кроки перехожих затихають, Попіл ночей мішається із небуттям; Стожари зоряні у гості завітають, А місто житиме своїм нічним життям. Воно не слухає молінь тужливих, Йому байдужі почуття твої, Під світлом вогників печально-мерехтливих Воно найкращі задуми гноїть... Паук урбанізації плете свої тенета, Краса не прокидається од сна...- Та під серпанком мовчазливої омерти До міста увірвалася весна. Свічки каштанів сріблом запалила, Небесну крізь розбризкавши блакить, І твань міська умить зацепеніла - Політ весни не в змозі зупинить.
2020-09-16 04:28:25
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дуже радий, що сподобалося
Відповісти
2020-09-22 09:37:00
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1675
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
48
11
1409