Допитливий ченець
Andrii Katiuzhynskyi
Японська легенда Одна дилема зацікавила ченця: Обох долонь ти можеш оплеск чути! Та все ж задумливість не сходила з лиця: А як тоді із плескотом руки одної бути? Багато згаяв на розгадування часу він І всі в природі звуки перебрав: І пісню гейш, і вітра шум, і крик сови...- Та так відгадки і не відшукав. Аж от під час ранкового моління, Коли ще в норах спали навіть миші, До юного ченця прийшло прозріння: Плескіт руки одної - це звучання тиші!
2020-10-10 05:08:20
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую!
Відповісти
2020-10-10 06:20:07
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую!
Відповісти
2020-10-13 10:14:13
Подобається
Інші вірші поета
В осіннім небі запалали зірки In memory of Chester Bennington Лягають важко під перо рядочки Поети майбутнього
Інші поети
Uina Ku
@mayor_hija
Jojo Harl
@JojoHarl
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1587
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4505