Колись була година сумная настала
Andrii Katiuzhynskyi
Колись була година сумная настала: Душа боліла, прагла каяття, Читав вірші свої - і поставало Переді мною все моє життя. І серце перестала гризти туга темна, Мов камінь тяжкий, хтось з плечей звалив, Своє життя прожив я недаремно - Не гіршу пам'ять по собі лишив. Хоч і не був в усьому я найкращим І помилявся, як і всі, не раз; Але життя б своє не поміняв нізащо На інше щось, як майже кожен з нас.
2020-12-09 06:15:46
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за коментар!
Відповісти
2020-12-09 13:24:10
Подобається
Інші вірші поета
Коли ти бачиш знаки вишні Abandoned villages of Galicia Стоїчний вірш Хлопчик із санчатами
Інші поети
Nana
@mingi
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5012
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5124