Розвіється минуле, наче дим
Розвіється минуле, наче дим, Злетить у небо сірою примарою; Для цього світу давно я став чужим, Мій зореліт злітає понад хмарами. Той шлях, що до галактик прокладу Зірковою стежиною незнаною, Й планета нова, що для себе віднайду, Мене з'єднають з часу океаном. І залишаються мені тепер: Парсеки, світові роки незліченні, Мандрівка серед зоряних химер Вічної музики космічної.
2020-09-13 04:52:53
4
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3850
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1952