Night of werewolves
Andrii Katiuzhynskyi
Night is certainly time of danger, One can hear a shaman's drum... Only stars - ancient eyes of angels See the creature - you have become. In the dusk shadow images are not fair, In the darkness werewolves penetrate Like a lynx, or a wolf, or a bear To the mystic Fenrir's domain. Версія на українській мові Ніч перевертнів Страхітливої темної ночі Чути відголос бубна шамана... Тільки зірки - древні янголів очі Зміни зрять у тобі невблаганно. Тіні в сутінках в танці сплелися, І в подобі перевертня-звіра: Чи ведмедем, чи вовком, чи риссю Ти потрапиш у царство Фенріра. Фенрір або Фенріс - величезний вовк, син бога Локі, він же бог перевертнів у давніх скандинавів.
2020-09-13 17:32:49
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дуже дякую за комент!
Відповісти
2020-09-22 07:50:11
Подобається
Інші вірші поета
Прийдуть нові творці, нові пророки Митцеві Некласичний сонет Ніхто не зна людської сили меж
Інші поети
Adaira
@adaira
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
2085
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12188