Night of werewolves
Andrii Katiuzhynskyi
Night is certainly time of danger, One can hear a shaman's drum... Only stars - ancient eyes of angels See the creature - you have become. In the dusk shadow images are not fair, In the darkness werewolves penetrate Like a lynx, or a wolf, or a bear To the mystic Fenrir's domain. Версія на українській мові Ніч перевертнів Страхітливої темної ночі Чути відголос бубна шамана... Тільки зірки - древні янголів очі Зміни зрять у тобі невблаганно. Тіні в сутінках в танці сплелися, І в подобі перевертня-звіра: Чи ведмедем, чи вовком, чи риссю Ти потрапиш у царство Фенріра. Фенрір або Фенріс - величезний вовк, син бога Локі, він же бог перевертнів у давніх скандинавів.
2020-09-13 17:32:49
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дуже дякую за комент!
Відповісти
2020-09-22 07:50:11
Подобається
Інші вірші поета
Закон карми Діва з Давнього Єгипту Коли ти бачиш знаки вишні Сага про Еріка і Хельгу
Інші поети
Edelweiss
@Edelweiss
Corry T'Erickson
@Corry_T_Erickson
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1740
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11815