Night of werewolves
Andrii Katiuzhynskyi
Night is certainly time of danger, One can hear a shaman's drum... Only stars - ancient eyes of angels See the creature - you have become. In the dusk shadow images are not fair, In the darkness werewolves penetrate Like a lynx, or a wolf, or a bear To the mystic Fenrir's domain. Версія на українській мові Ніч перевертнів Страхітливої темної ночі Чути відголос бубна шамана... Тільки зірки - древні янголів очі Зміни зрять у тобі невблаганно. Тіні в сутінках в танці сплелися, І в подобі перевертня-звіра: Чи ведмедем, чи вовком, чи риссю Ти потрапиш у царство Фенріра. Фенрір або Фенріс - величезний вовк, син бога Локі, він же бог перевертнів у давніх скандинавів.
2020-09-13 17:32:49
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дуже дякую за комент!
Відповісти
2020-09-22 07:50:11
Подобається
Інші вірші поета
Розповідь дощу Нас розділяє відстань поїздами... Про правильну дорогу в житті Чи скаже хтось?
Інші поети
Ivana Hat
@ivka_has
Faith Grace
@FaithGrace
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2556
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12082