Про гординю та гордість
Andrii Katiuzhynskyi
Гординя - гріх великий для людини, Не одному вона життя зуміла зіпсувати; Та гордість теж у тебе буть якась повинна - Не дозволяй об себе ноги витирати.
2021-02-10 06:23:55
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, колись я написав невеличкий цикл рубаї, мабуть, підсвідомо наслідуючи Омара Хайама
Відповісти
2021-02-10 08:14:18
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за відгук!
Відповісти
2021-02-10 14:15:54
Подобається
Інші вірші поета
Що не так з цим світом? Запал свій витрачають українці на боротьбу і славу Перед походом Хотілося мені...
Інші поети
OhNamSoo
@OhNamSoo
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2796
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4835