Чи скаже хтось?
Чи скаже хтось, чому буває так самотньо? Чому буває хмарно на душі? Ти наче поринаєш у безодню - Очей безодню, кому присвячені незграбні ці вірші. Туга й жалоба сивим покривалом Вкривають мірний часу плин. Жага і лють, що все навколо зруйнували - Сміються над тобою - й зараз ти один. Уже давно зів'яли ті кохання квіти, Осипалися білих пелюстки троянд. Навіщо мені було тя любити?- Розлуки осінь почала жалобний тан. Все відбувається в житті не так - як хочеш - Самотність крізь лиша свої сліди. Бувай щаслива і не згадуй про ті ночі - Сумної долі й за кохання боротьби.
2020-09-05 05:29:51
6
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Andrii Katiuzhynskyi
Щиро дякую!
Відповісти
2020-09-06 13:27:53
Подобається
Дмитро Федорко
Мені сподобалось.
Відповісти
2020-09-07 19:54:02
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за позитивний відгук!
Відповісти
2020-09-07 19:55:10
Подобається
Схожі вірші
Всі
Question 1?/Вопрос 1?
The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx
45
8
5454
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6501