Чаші Всевишнього
Сягають хмар гординя і безумство наші, Багатств, розпусти прагне наша плоть, Та ми - всього лише узор на чаші, З якої щоранку п'є Господь. І безліч у Всевишнього тих кубків, І з кожного він зрання втіху п'є, Та що, коли отрутою обпікши губи- Якійсь він з келихів з досади розіб'є.
2020-12-08 06:19:13
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
Как оригинально!
Відповісти
2020-12-08 07:12:05
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Благодарю Вас, мне очень приятно!
Відповісти
2020-12-08 07:21:38
1
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, радий, що Вам сподобалося!
Відповісти
2020-12-08 08:26:13
Подобається
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1628
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4089