Останній день золотошукача
Навіяно творами Джека Лондона
Забувши біль, забувши страх,
Забутий всіми - мариш у снігах,
На ложі розмітавши срібнеє волосся,
Бо золото твоє - слізьми і горем пролилося.
І серед всіх цих снів і марень,
Ти бачиш молодим себе - не старим;
Навколо тебе: батьки, дружина, діти,
І повна чаша дім - тільки радіти.
Та раптом вирина обдурений товариш -
Тобою лишений - і знову мариш:
Життя погублені, туземці вбиті,
І янгол смерті з поглядом несамовитим.
Ти все життя провів, шукаючи багатства,
Усе заклав Мамоні: дружбу, братство,
Батьків, родину, дім, любов і честь,
Змінявши все на шукача лоток й відра змивного жерсть.
Тебе так вабив жовтий блиск металу,
Років віддав тільцю златому ти чимало;
Де вітер долі тебе тільки не носив-
Та от вже золото немає мити сил.
І ти згадав - що вже давно не бачив сина,
Сім'ю, дружину, що заради злата кинув,
Багатий ти тепер, неначе Крез,
Деж сенс збагачення: куди подівся? - щез?!
Вмираєш ти один - в полоні самоти,
Чашу води - і ту немає кому піднести;
Погані жарти із людьми Мамона грає:
Метал дарує жовтий, розум забирає.
Ти сивий, наче світ, життя спливає -
Карибу швидким пред тобою пробігає;
І бачиш ти - серед сідих німих лісів
Ні щастя, ні багатств ти не нажив.
Твій труп знайде мандрівний індіанець,
Коли сніжинки свій закінчать вранці танець;
І не відспіваний, не згаданий в моліннях
Поснеш навічно під важким камінням.
Багатству й славі ми пісні співаєм,
Життя здається нам чарівним водограєм;
А про буденне краще б згадували люди,
Бо тліну всім колись нам не минути.
Мамона - бог багатства у давніх іудеїв до введення монотеїзму
Крез - самий відомий і багатий лідійський цар
Карибу - американський підвид північного оленя
2020-10-05 06:16:31
4
1