Зниклі боги
Andrii Katiuzhynskyi
Ті душі чорная вкривала мла, І страшний смертним був їх гнів; Їх кривдам людству не злічить числа - Але шануєте прадавніх ви богів. Предвічні і довершені істоти, Які колись прибули з зоряних світил, На недосяжнії злетіли знов висоти, На відкуп кинувши вам тільки тлін могил.
2020-09-11 04:27:15
3
0
Інші вірші поета
Лісовий хутір Ластівка в небі На світі сім багато є чому повчитись Снігова королева
Інші поети
Bad Trip
@B1Sod
Kulbaba_ml
@Kulbaba_ml
Схожі вірші
Всі
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1277
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1271