Зниклі боги
Andrii Katiuzhynskyi
Ті душі чорная вкривала мла, І страшний смертним був їх гнів; Їх кривдам людству не злічить числа - Але шануєте прадавніх ви богів. Предвічні і довершені істоти, Які колись прибули з зоряних світил, На недосяжнії злетіли знов висоти, На відкуп кинувши вам тільки тлін могил.
2020-09-11 04:27:15
3
0
Інші вірші поета
Легенда про місяць і сонце На світі сім багато є чому повчитись Апофеоз війни Політ зими
Інші поети
trampick rok
@trampick_rok
Veronika Gold
@Goldenbum
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2227
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1910