Східна легенда про метеликів
Колись під ранок - ще і не світало-
В якомусь невідомому селі
Метелики нічнії пролітали,
Милуючись принадами землі.
В одній з хатин вогонь вони узріли -
Не доводилось світло бачити такеє їм.
На стелю сівши, свій політ спинили,
Вдивляючись у полум'я, яке палало поміж тим.
Танок вогню їм голови зморочив,
Багаття дружнім здалося намить;
Злетівши перший від вогню відскочив,
Сказавши друзям: -Та воно ж сліпить!
За ним другий злетів, небога,
Вогню своє підставивши плече;
Та марною була пересторога,
Тож зойкнув тільки: -Та воно ж пече!
А третій крила разом склавши -
Униз поринув і в вогонь пирнув,
Вмить зникнув - в інший світ пропавши,
Незнаних вимірів напевно досягнув.
Тепер не скаже тим двоїм нічого,
Щож дивне він таке там десь пізнав;
В які краї лягла його дорога,
Як доля склалася його сумна.
22.09.2020
5
0