Суботній вечір в Хелнесі
Сніг засипав місцеві краєвиди, Козулі бігли від теплиці табунком; Я пив амонтільядо, в нім втопивши біди, Й дивився на весільний танець круків за вікном. В сміттєвім баці нишпорили ґави, Картаво схлипуючи в піднебесся раз у раз, Сідаючого сонця диск кривавий Дивився на застиглий в русі час. Оранжево-молочнії гірські вершини Запалювали гілки сосен і ялин, Внизу надсадно гув мотор машини - Михайло з Йоном порпались в чаду густім. І вся печаль раптово відлетала - Тонула в Віндельні, ішла під лід, Коли вечірня мла - червоно-золотава Собою огортала панораму пасом і бескид. Амонтільядо - різновид хересу, іспанського вина Хелнес - село в Швеції Віндельн - ріка Бескиди - різновид гір
2020-11-28 08:34:22
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Яна Войвич
Гарно))
Відповісти
2020-11-28 08:36:40
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Відповісти
2020-11-28 08:37:30
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, та буває находить іноді!
Відповісти
2020-11-28 09:05:30
Подобається
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1568
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1706