Пасажирка вагону#2
Щодня вона сідала в Зерновому на потяг приміський, Виходячи пізніше за мене лиш на зупинку; Завжди задумлива - в очах її вселенські смуток й біль, В них лід печалі не танув ані літом, ані взимку. Сідав навпроти я, але на місці на своєму Вона, здається, і не помічала погляд мій; Вирішувала незнайомка та складну дилему - Що день прийдешній знов готує їй. Хутір Михайлівський - кінцева станція її, Дивився кожен день на неї я всього хвилин п'ятнадцять, І ті хвилини мій перевертали світ; І добре, що про це вона не зможе здогадаться.
2021-01-02 06:40:57
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, ну це в залежності від того у кого яка фантазія!
Відповісти
2021-01-02 07:42:05
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2156
Минутой мечтания :)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1966