Зимовий спогад
Чи думати колись про тебе перестану? Повіє вітер і роз'ятрить стару рану. Зима прийде, натрусить білий сніг, І знову спогади прийдуть на мій поріг. В зимовий день згадаю твою вроду, Але безсила замести печаль мою негода, Бо й досі я під впливом твоїх чар - Зима любов сховала серед хмар. А вітер дме - душа моя зніміла, Від снігу все волосся посивіло; Холоне серце - в ньому подих лютого, Що почуття вкриває білою отрутою. Коли, скажи, зими минеться жах? Чи зникне блиск крижин в твоїх очах? Коли на пелюстках розтане лід Тих хризантем, що дарував лише тобі?
2020-09-07 05:15:15
7
7
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (7)
Антон Шаталов
Мені сподобалося читати дану поезію)
Відповісти
2020-09-07 19:58:32
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за добре слово!
Відповісти
2020-09-07 20:00:08
Подобається
Velles
Красиво!
Відповісти
2020-11-21 20:27:37
Подобається
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15771
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
52
39
1670