Приніс цей ранок нову на обрії картину
Приніс цей ранок нову на обрії картину, Здавалося б, щоденно бачиш сонця схід, Та кожен раз своє єство природа мінить, Коли світило виринає на небесний звід: Верба на фоні неба - ієрогліфом японським, Вгорі - бузкових нарис хмар тужливий, Всередині - рожевії відблиски сонця, Внизу - огорнутий туманом, ліс сріблясто-сивий. І мимоволі маляреві заздриш, В якого сотні барв, щоб світ розфарбувати; Хоча - природні фарби такі живі і справжні, Що ні пером, ні пензлем їх не змалювати.
2020-12-30 06:40:23
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
Красиво. Дякую за натхненний ранок
Відповісти
2020-12-30 06:42:43
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Дякую Вам за гарний відгук!
Відповісти
2020-12-30 06:43:22
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за відгук, у Вас теж вийшов гарний катрен!
Відповісти
2020-12-30 06:48:47
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1390
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1714