Приніс цей ранок нову на обрії картину
Приніс цей ранок нову на обрії картину, Здавалося б, щоденно бачиш сонця схід, Та кожен раз своє єство природа мінить, Коли світило виринає на небесний звід: Верба на фоні неба - ієрогліфом японським, Вгорі - бузкових нарис хмар тужливий, Всередині - рожевії відблиски сонця, Внизу - огорнутий туманом, ліс сріблясто-сивий. І мимоволі маляреві заздриш, В якого сотні барв, щоб світ розфарбувати; Хоча - природні фарби такі живі і справжні, Що ні пером, ні пензлем їх не змалювати.
2020-12-30 06:40:23
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
Красиво. Дякую за натхненний ранок
Відповісти
2020-12-30 06:42:43
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Дякую Вам за гарний відгук!
Відповісти
2020-12-30 06:43:22
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за відгук, у Вас теж вийшов гарний катрен!
Відповісти
2020-12-30 06:48:47
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2357
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2663