Палаючий під променями сонця ліс
Andrii Katiuzhynskyi
Проміння ніжно-золотаве Яскравим сяйвом огортало сивий ліс; В природі відбувалася вистава, Яку й не мріяв я побачити колись. У тім вогні згорали сосни і ялини, Вогонь згасав - вони з'являлись знов; Усе здавалося нікчемним й плинним, Коли природа розкривала суть основ.
2020-12-22 06:37:53
4
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Velles
Как красиво! Это наверное ваш самый красивый стих про природу👏👏👏
Відповісти
2020-12-22 07:07:37
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Благодарю Вас!
Відповісти
2020-12-22 07:14:13
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую!
Відповісти
2020-12-22 12:51:12
Подобається
Інші вірші поета
Осінній сплін Дракон Ізмір Я сонця роздивлявся схід над лукою Як Одін мудрість здобував
Інші поети
_Sveta_Sveta_
@_Sveta_Sveta_
m. bachinska
@mashafff
Palak Verma
@PalakVerma
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
1645
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1782