Розвалини сільскої школи
Сільської школи занехаяні руїни,
Ви, певно, пам'ятали кращі днини,
Ви, мов ті шрами, на тлі нашої країни,
Всі ланцюгом з'єднались нерозривним.
В людський обхват товстезнії ялини
Розвалини від сонця затіняють;
Каштани, клени, туї і модрини
Людей нехлюйство тихо вибачають.
Тепер будівлі ці - птахів оселя,
Вночі тут сови з тьмою розмовляють,
А вдень синиці й горобці з цвіріньканням веселим
З рудими пугачами в сховки грають.
Ви - гімн людського глупства і недбальства,
Ви - крик німий надії, що згасає;
Дивись на них, людино, роздивляйся -
Цивілізація гниюча крила розправляє.
2020-10-12 07:42:25
4
4