Сага про Еріка і Хельгу
Серед засніжених лісів прадавніх, Де шлях проклав могутній Турне-Ельв, Де фьорди звивисті і береги туманні, Росте величний дуб між гірських скель. Багато бачив він подій минулих, Був свідком війн, походів, грізних битв; Сном вічним берсерки під ним поснули, Ім'я яких боїться вимовити світ. Сіді ліси, цей дуб одвічний страж вам, І свевам грізним іздавна кумир; Пристанище для воїнів відважних, Які не раз під ним влаштовували пир. Та нині тихо під розлогими вітами, Лиш пошепки вогонь в кострі сичить, Суворий вікинг, пригнічений думками, Ніким невтішений близ вогнища сидить. Згадався Еріку стрункий дівочий стан, І очі Хельги - лісові озера сині, Її упертий, лютий батько-тан, Що берсерка зганьбив при всій дружині. Згадав вояк хоробрий день і мить, Коли валькірію зустрів він горделиву; Така народжується раз у п'ять століть: Мов та богиня, статна і вродлива. Як зважився спочатку підійти, І слово мовив діві несміливо - Ніхто не зміг до серця Хельги шлях знайти, Та з ним була ласкава й негнівлива. Грайливі пригадались погляди дівочі, Палка любов, їм не віщуюча біди, Під дубом Тора вдвох проведенії ночі, І клятви бути разом назавжди... Та долі нитку тчуть не люди - Норни, І в злого Локі всюди є посли - Тож за чиїмось за навітом злобним Про зустрічі їх Бйорну донесли. І за бажанням Долі, смертним непідвласним, Могутній Седрік селище минав - Життя зробивши двох закоханих нещасним - Вовк старий граційну сарну пострічав. До Хельги вечором сватів заслали, Стояв в обійсті Бйорна плач гіркий. Весілля справивши, коней сідлали- Увіз дружину молоду конунг сідий. Затримався в поході Ерік тую зиму; Все злато, що в важких боях нажив - Зібрав до купи і відніс за Хельгу віно, Все без остатку до тана ніг зложив. Та негостинно прийняв Бйорн сміливця, Лиш мовив: - Як посмів ти голодранець?! Не про тебе ця красная куниця! Ти під ногами олениці - ягель-сланець! Дивився вождь на Еріка чванливо- Навколо крила землю заметіль В той час - як Хельга, лада серцю мила, Збива конунгові нелюбому постіль. Не відповів нічого Ерік Бйорну, Зітхнув лиш гірко, та пішов собі; Ніхто не бачив біль у виразі лиця німому, Ніхто із ним не розділив ганьби. А вранці все обійстя танове згоріло, Посічених господаря і слуг знайшли. Хто так помстився - було зрозуміло, Та месник зник десь під покровом мли. Під дуба тихо свевського вітами, Лиш пошепки вогонь в кострі сичить; Повіє вітер давніми часами, І сага Еріка і Хельги зазвучить. Норни - богині долі в скандинавській міфології. Локі - бог вогню та хитрощів у давніх скандинавів. Тан(тен) - аристократичний титул у давніх скандинавів. Віно - викуп за наречену.
2020-09-21 06:18:15
4
0
Схожі вірші
Всі
Oh my love song
This is a song I wrote 2 years ago,it's not good but I had 1 day to prepare it for a project.I had to perform it with my friend violet,and it wasn't that bad. Oh my love what happend here,break me until I have no tears.Oh my love what happend here,you make me feel so sad and bad but in the end it's this and that.Oh my love what happend here,I cry and cry till the tears are dry.Oh my love,Oh my love.Ive waited long for you to come,I've waited for you to love me.Oh my love we had it all,but in the end we lost it all.Love can fade just like your life,love can hurt and burn until the ashes crash and turn.Oh my love our souls are connected,but why do i feel them drifting apart.Oh my love we dont have time,you will soon leave me all behind.Oh my love I always knew that in the end,our love would defend our hearts.I stare at the stars,and feel you watching me.Oh my love,I shouldn't love you,but I do.. Lillian xx
48
17
3523
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2727