В житті безпечному ми часто забуваваєм...
В житті безпечному ми часто забуваваєм За допомогу дякувати небесам, Живемо весело - турбот не знаєм, Доки на нас благовоління падає роса. Якщо ж приходить на поріг лиха година - Коли коня вже вкрали - закриваємо засув Й дивуємось: чому ж фортуна не прихильна, Чому ж тяжкий момент не оминув? А якщо щастя чи добро нажите Втікає, вислизає з наших рук І двері Господа стають закриті - Тоді розпочинаєм: лемент, грюкіт, стук. Шукайте - й неодмінно ви знайдете, Стучіть - і двері всі відчинять вам, Але не відкладайте каяття до смерті Й збирайте не матеріальний, а духовний крам!
2020-11-03 07:58:17
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, радий, що Ви продовжуєте читати мої вірші, намагатимусь не розчаровувати Вас і далі!
Відповісти
2020-11-03 08:10:06
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за рекомендацію!
Відповісти
2020-11-06 11:41:32
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1948
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2208