Ікебана любові
Мені подарувала дівчина ірис блакитний, Що мала на увазі - я не знаю; Якби я був людина східна, То думав би, що стану самураєм. В саду я зрізав лілію тигрову, І ця жагуча квітка нагадала: Осяйну усмішку, обличчя шкіру мармурову Тієї, що ірис подарувала. Я квітку цю оранжеву й пристрасну Поставлю в вазу до іриса - в знак кохання, Удвох вони неперевершено прекрасні - Як мужності й пристрасті поєднання. Версия на русском языке Икебана любви Мне подарила девушка ирис небесно-синий, А что сказать хотела этим - я не знаю; Будь жителем я: Токио, Осаки, Хиросимы, То думал бы - что стану самураем. В саду я срезал лилию, и цвет кроваво-красный Напомнил мне о страсти жгучей силе, Улыбке лучезарной и глазах прекрасных Той, что ирис мне утром подарила. И этот я цветок - огненно-знойный - К ирису ставить в вазу не стыжусь- В красе своей они непревзойденно благородны - Как мужества и вожделения союз.
2020-10-22 05:35:54
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дуже дякую!
Відповісти
2020-10-22 11:34:25
Подобається
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9701
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12484