Настрій мінор
Andrii Katiuzhynskyi
Втомився бути я перекотиполем І, мов осел, покірно волокти гарбу; І хоч завжди зі мною грає доля, Але натуру поламаю я слабку. Втомився всім навколо догоджати, В мінливім світі розсипатись - наче ртуть - Невдячні люди вміють тільки брати, Та рідко що навзаєм віддають. Не прагну я щось довести нікому, Одне я тільки хочу донести - Війна із вітряками викликає втому, Волію ж мовчки я свого хреста нести. Нікого не суджу, нікого не повчаю І ні за ким не спалюю мости, Але образливо, коли тебе за дурня мають, А самі світочами глупства є і темноти.
2020-11-02 06:13:22
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Так, нажаль більшості з них завжди мало і завжди щось не так!
Відповісти
2020-11-02 06:34:14
Подобається
Інші вірші поета
Політ зими Мисливець-час В житті безпечному ми часто забуваваєм... Розповідь дощу
Інші поети
Ava Brown
@avaontiana08
Hell_ga
@Hell_ga
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2652
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1033