Настрій мінор
Andrii Katiuzhynskyi
Втомився бути я перекотиполем І, мов осел, покірно волокти гарбу; І хоч завжди зі мною грає доля, Але натуру поламаю я слабку. Втомився всім навколо догоджати, В мінливім світі розсипатись - наче ртуть - Невдячні люди вміють тільки брати, Та рідко що навзаєм віддають. Не прагну я щось довести нікому, Одне я тільки хочу донести - Війна із вітряками викликає втому, Волію ж мовчки я свого хреста нести. Нікого не суджу, нікого не повчаю І ні за ким не спалюю мости, Але образливо, коли тебе за дурня мають, А самі світочами глупства є і темноти.
2020-11-02 06:13:22
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Так, нажаль більшості з них завжди мало і завжди щось не так!
Відповісти
2020-11-02 06:34:14
Подобається
Інші вірші поета
Мантра снайпера Вечір на березі Чорного моря Про мудрість і істину Лягають важко під перо рядочки
Інші поети
Story Scribe
@StoryScribe
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2670
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
3062