1 В краю, де ельфи правили великі - У Чорноліссі, де істот чимало зникло, Ген-ген далеко - аж за небокраєм Живе чимало таємниць і таїн. У тих лісах тече всіма забута річка, Ледь-ледь помітна, зовсім невеличка, Це місце оминає звір та птиця, Ріка ж зникає та у Мудрості криниці. А джерело відоме в світі здавна, Воно, як дар Богів, розумним всім істотам дане. Знаходиться в криниці мудрість давня, Її хранителька відповіда на три питання. Одна лиш перепона на заваді - Непередбачуваним людям тут не раді; Як Асів джерело - старим Міміром, Охороняється криниця диким звіром. На жодну з божих тварей ця несхожа: Не кожен воїн її здолати зможе; Левині в неї: грива, лапи, тіло Й страшні орлині очі, дзьоб та крила. Це ж не тварина - це живая зброя; Не раз за мудрість сюди приходили герої...- Та поруч всі спочили смертним сном, Грифоном приспані - страшним крилатим львом. 2 Країна Вельс знаходилась сред гір високих, Жили тут: гноми, ельфи, люди, орки; А правив нею государ могутній - Вейн В своїм престольнім граді - Глемор-Гейн. В правителя був син Дені - наслідник, Він пристрасть мав одну предивну: Науки ще з дитинства прагнув зрозуміти І мудрості шукав по всьому світі. Був принц Дені собою вельми статний, До ловів, до розваг, до діл охочий ратних; Палав життя вогонь в юнацькій крові, Хоч серця вітер ще не сколихнув любові. От-от Дені мав трон успадкувати, Бо став колись могутній Вейн хворати, Й хотілось батьку, щоби король майбутній Залишив після себе пам'ять незабутню. 3 Звелів монарх до себе принца привести - Одну легенду йому хотів розповісти, Коли ж прийшов до нього син зі словом, Таку повів король із ним розмову: - Ти любиш мудрість понад все у світі, І хоч усі секрети людям не відкриті; Тобі одну повідаю я таємницю - Переказ знаю я про чарівну криницю. Десь за горами, у дібровах непрохідних, Земля є, де усе завжди незмінне; Там дивні звірі, там роки не старять - В тім краї чорні ельфи проживають. У тих, у невідомих нам лісах, Живе чи то звірина, чи то птах; Колодязь Мудрості вона охороняє І дуже страшно та тварина виглядає: Дзьоб, очі, крила у чудовиська - орлині, А лапи, тіло й хвіст - левині. Нікого до колодязя вона не підпускає, А джерело те береже чимало таїн; Якщо ж істоту тую подолати, То можна будь-яку премудрість взнати. Ще кажуть, що живе в тім лісі діва, Мов день прекрасна, і мов ніч зваблива; І як грифона переможе лісу гість, На три питання донька ельфів відповість. Я знаю, сину, мудрістю ти мариш, І хоч, здається, все на світі знаєш, Як ту криницю зможеш віднайти - Завітної своєї досягнеш мети; Ти станеш наймудрішим з мудреців, Усіх у знанні перевершив королів; А доки без тебе буде країна, Призначу регентом я Торна - другого сина. Хай буде це моїм останнім повелінням, Згадають у віках прийдешні покоління, І скальди ту годину оспівають, Як Вейн за мудрістю Дені відправить. 4 Дені, що мудрість понад все любив, Зчинив - як йому батько повелів, Коня сідлав, і ще завидна Поїхав джерело шукать завітне. Багато місяців тривала та дорога, В чужинних землях не знайшов герой нічого; І хоч прогнівав батька б він і мати- Додому думав вже ні з чим вертати. Одного ранку шлях ішов дрімучим лісом, Заснув Дені, додолу опустивши списа, Куди забрів буланий - гадки принц не мав - Так солодко в седлі він задрімав... Прокинувся - не може зрозуміти: Чи звірі коло, чи страшні гілляки-віти, Під кінським копитом незнаная трава, І в хащах дикий звір десь завива. Ось бачить принц - тече із лісу річка, Ледь-ледь помітна, зовсім невеличка; А потім десь вода її щезає, Тільки колодязь поруч й сотні таїн. 5 Прилуку поглядом обвів - грифон злітає, Розправив крила, кігті випускає, І зачинає бойовий потвора клич - Битись з суперником жадає віч-на-віч... На стремено Дені піднявсь, в седлі підвівсь, Щитом закрився, взяв у руки спис, Коня пришпорив, виставив ратище, Летить грифонові назустріч - вітер свище. Суперники уперше мимо пронеслись, Удруге - зшиблись, ледь Дені грифон не зніс; На третій раз удача принца підвела - Грифон ударом вишиб із седла. Піднявся принц - в руках лиш тільки меч, Та голова героя ще не впала з плеч, Тварюка поруч, чути смертний рик - Це надвоє Дені мечем її розсік... 6 Ледь на ногах тримаючись, ідучи до води, Хотів герой напитися, уникнувши біди; І тільки туєс він до рта підніс, Яскравим полум'ям осяяло весь ліс. Аж от перед Дені постала діва: Мов день прекрасна, і мов ніч зваблива, Густе в'юнке волосся, ставний стан дівочий, І як небесна синь - блакитні очі. Хазяйка лісу гарна й норовлива До принца слово мовила сміливо: - Ти звідки йдеш, до кого із поклоном, І чом убив мого найкращого грифона? - Я принц Дені з країни Вельс, за небокраєм, Із міста Глемор-Гейну - мудрості шукаю; Говорять мудреці, що у твоїй країні Тільки таким шляхом дістанеться знання людині! Прекрасна ти, коли така гнівлива, Яке ж ім'я твоє, чарівна діво? А як ти гнів на ласку не заміниш - Хіба ж мандрівника приязнь зустрінеш? Ельфійка мовила: - Ім'я моє - Веліра, Допитливий, ти, бачу понад міру; Живу я сотні років в лісі сім - І, як годиться, на твої питання відповім! Дені задумався, знітився перед нею: - Чи довго правитиму - запитав країною своєю? Хазяйка лісу правди не таїла, І на питання перше швидко відповіла: - Тужитиме недовго старий Вейн, Що син його не вернеться у Глемор-Гейн; На інший принц Дені посяде трон, Батьків престол вспадкує брат твій Торн. Дені промовив: - Ач яке пророцтво недолуге! Дай відповідь тоді на запитання друге! Якщо країну батькову не успадкую, Яку ж тоді дружину для себе візьму я?! І діва мовила: - Вона до тебе дуже вже близька, Весільна стрічка скоро ляже на рукав: Одна дівчина в світі є всіх чарівніше, Нема за неї відданіше і вірніше. Принц відповів: - Загадки дивні важко розуміти - Чи дівчину, чи привід маю я любити? А як на запитання третєє відповіси ти, Що є, скажи мені, найкраще в світі? Задумалася над питанням тим ельфійка, Дені ж на неї тільки із-під лоба зирка; І виринула відповідь, мов з небуття: - Найкраще - плідно прожити життя! Тепер мене послухай, юний принц, Твоє однині королівство - Чорний ліс. Навіщо за дружиною у світ іти - Тобі за мене кращу не знайти! Таку заплатиш, ти, за цікавість ціну, Тому не ремствуй і поводься гідно; Заради мудрості ти смерть сюди приніс, Тому тебе не випустить ніколи ліс! З тих пір Дені ніхто не бачив, Та чують люди: що в лісах ельфійських іноді хтось плаче; І кажуть, то Дені - король Чорних лісів, Який ув'язненням за мудрість заплатив. Мімір - охоронець джерела Мудрості в скандинавській міфології Ратище - заст., спис Ремствувати - бідкатися, скаржитися