Глас волаючого у пустелі
Andrii Katiuzhynskyi
Йшов караван, ревли верблюди, Загусла у повітрі кожна мить, І глас пророка, проникаючий усюди, Лунав: - Шляхи прямими Господу зробіть! Пророк кричав: - Покайтесь! - Зупиніться! Гряде Месії скоро вже прихід! Одумайтеся, люде! Схаменіться! Чинити зло назавжди припиніть! Але ніхто не слухав сивого старого, І караван продовжив далі путь - Ну що там слухать вбогого й дурного, Поспіти б до оази на ночівлю завернуть. Пророк волав - та глас його невпинний Даремно колихав небесну стелю... Тож й зараз - коли не бачать люди очевидне, Говорять їм - то глас волаючого у пустелі.
2020-12-23 09:18:41
6
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Роман Тихий
Зараз цей вислів саме в такому значенні і вживають. В реальності ж до Пророка в пустелю приходило багато людей що каялись і приймали хрещення в Іордані. Щоправда і серед тих хто приходив були "нечуючі"...
Відповісти
2020-12-23 10:33:11
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Роман Тихий Дякую, це лише моя фантазія, звичайно ж насправді все могло бути по-іншому!
Відповісти
2020-12-23 10:36:42
Подобається
Інші вірші поета
Минеться все Чорне-сіре-біле-жовте Одна з небагатьох Сонце, що заходить
Інші поети
Сергій
@sushko18
John Sarah
@Watiri
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5228
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2726