Вечір на березі Чорного моря
Років час на пісок перемолов немало,
Та й досі я яскраво пам'ятаю:
Прибою шум, тепло дошок причалу,
І жовтий місяць, що висів над небокраєм.
Ми вдвох тоді на березі сиділи,
Плескалось море, пароплав нічний гудів;
В твої бездонні очі я вдивлявся несміливо,
Розповідаючи про антів, кимерійців, амазонок-дів.
Ти ніжно щось на вухо шепотіла,
І від очей сторонніх крила нас імла;
Й південна ніч, від ароматів загустіла,
Від'єднувала нас від світу болю й зла.
Вінчало літо нас - мов ластівка неслося,
А вірити тоді як не хотілось нам:
Що - прийде осінь і ми всі розбіжимося -
Як бард співає - по русифікованим містам.
І хай нам бути разом не судилось,
Хай не з'єднав нас у танку кохання час;
Благословенна та земля, де ти мені зустрілась,
Й земля, де народилась ти - славетний твій Донбас!
2020-10-24 05:45:43
3
1