Вечір на березі Чорного моря
Років час на пісок перемолов немало, Та й досі я яскраво пам'ятаю: Прибою шум, тепло дошок причалу, І жовтий місяць, що висів над небокраєм. Ми вдвох тоді на березі сиділи, Плескалось море, пароплав нічний гудів; В твої бездонні очі я вдивлявся несміливо, Розповідаючи про антів, кимерійців, амазонок-дів. Ти ніжно щось на вухо шепотіла, І від очей сторонніх крила нас імла; Й південна ніч, від ароматів загустіла, Від'єднувала нас від світу болю й зла. Вінчало літо нас - мов ластівка неслося, А вірити тоді як не хотілось нам: Що - прийде осінь і ми всі розбіжимося - Як бард співає - по русифікованим містам. І хай нам бути разом не судилось, Хай не з'єднав нас у танку кохання час; Благословенна та земля, де ти мені зустрілась, Й земля, де народилась ти - славетний твій Донбас!
2020-10-24 05:45:43
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за те, що Ви як завжди уважні, я подумаю, що там можна зробити, щоб рима не втрачала звучання!
Відповісти
2020-10-26 14:10:54
Подобається
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
8650
Крапка
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
2996