Вечір на березі Чорного моря
Andrii Katiuzhynskyi
Років час на пісок перемолов немало, Та й досі я яскраво пам'ятаю: Прибою шум, тепло дошок причалу, І жовтий місяць, що висів над небокраєм. Ми вдвох тоді на березі сиділи, Плескалось море, пароплав нічний гудів; В твої бездонні очі я вдивлявся несміливо, Розповідаючи про антів, кимерійців, амазонок-дів. Ти ніжно щось на вухо шепотіла, І від очей сторонніх крила нас імла; Й південна ніч, від ароматів загустіла, Від'єднувала нас від світу болю й зла. Вінчало літо нас - мов ластівка неслося, А вірити тоді як не хотілось нам: Що - прийде осінь і ми всі розбіжимося - Як бард співає - по русифікованим містам. І хай нам бути разом не судилось, Хай не з'єднав нас у танку кохання час; Благословенна та земля, де ти мені зустрілась, Й земля, де народилась ти - славетний твій Донбас!
2020-10-24 05:45:43
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую за те, що Ви як завжди уважні, я подумаю, що там можна зробити, щоб рима не втрачала звучання!
Відповісти
2020-10-26 14:10:54
Подобається
Інші вірші поета
A Havaiian legend about a red flower Жорна бога Toxic relations Що не так з цим світом?
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1645
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
15771