Вогонь цивілізацій
Навіяно романом Рея Бредбері "451 по Фаренгейту" Горить вогнем історії невгасним Цивілізацій втрачених вогонь - Й жарини того, що здавалось вічним і прекрасним Ледь обпікають кінчики людських долонь. І якщо сонце палить час, То час - людське надбання палить; І дим тисячоліть знаннями огортає нас, Бо ж паливо вогню - культур багатовічні палі. Огнище не погасне це ніколи, Сама людина підкладає в нього дрова; Що ж лишим ми нащадкам - незнання ватру кволу Або ж багаття мудрості величне і чудове?
2020-11-16 06:08:48
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Andrii Katiuzhynskyi
Будь-ласка!
Відповісти
2020-11-16 07:10:14
Подобається
Анастасія Ковальська
Чудовий вірш 😍. Історія це дійсно найкраще , що може бути.
Відповісти
2020-11-16 10:44:53
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Анастасія Ковальська Дякую, радий, що Вам сподобалося!
Відповісти
2020-11-16 10:47:09
1
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1658
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4054