Вогонь цивілізацій
Навіяно романом Рея Бредбері "451 по Фаренгейту" Горить вогнем історії невгасним Цивілізацій втрачених вогонь - Й жарини того, що здавалось вічним і прекрасним Ледь обпікають кінчики людських долонь. І якщо сонце палить час, То час - людське надбання палить; І дим тисячоліть знаннями огортає нас, Бо ж паливо вогню - культур багатовічні палі. Огнище не погасне це ніколи, Сама людина підкладає в нього дрова; Що ж лишим ми нащадкам - незнання ватру кволу Або ж багаття мудрості величне і чудове?
2020-11-16 06:08:48
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Andrii Katiuzhynskyi
Будь-ласка!
Відповісти
2020-11-16 07:10:14
Подобається
Анастасія Ковальська
Чудовий вірш 😍. Історія це дійсно найкраще , що може бути.
Відповісти
2020-11-16 10:44:53
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Анастасія Ковальська Дякую, радий, що Вам сподобалося!
Відповісти
2020-11-16 10:47:09
1
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3834
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1910