Вогонь цивілізацій
Навіяно романом Рея Бредбері "451 по Фаренгейту" Горить вогнем історії невгасним Цивілізацій втрачених вогонь - Й жарини того, що здавалось вічним і прекрасним Ледь обпікають кінчики людських долонь. І якщо сонце палить час, То час - людське надбання палить; І дим тисячоліть знаннями огортає нас, Бо ж паливо вогню - культур багатовічні палі. Огнище не погасне це ніколи, Сама людина підкладає в нього дрова; Що ж лишим ми нащадкам - незнання ватру кволу Або ж багаття мудрості величне і чудове?
2020-11-16 06:08:48
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Andrii Katiuzhynskyi
Будь-ласка!
Відповісти
2020-11-16 07:10:14
Подобається
Анастасія Ковальська
Чудовий вірш 😍. Історія це дійсно найкраще , що може бути.
Відповісти
2020-11-16 10:44:53
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
@Анастасія Ковальська Дякую, радий, що Вам сподобалося!
Відповісти
2020-11-16 10:47:09
1
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3931
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10680