Вигнанець
Дивився сумно він в безмежні далі, Але печаль тільки росла: Бож відусюди люди його гнали, А він лишень хотів тепла. Вдивлявся у зіниці їх бездонні Очима сироти - Сердець жорстоких в світі сотні, Жалю в них не знайти. І міріади тіл бездушних Комахами снують: Зарозумілих й незворушних - Чужі страждання п'ють. Де цим безжальним мурахам сірим Розраду осягнуть: Нема в їх душах ані крихти віри, Жорстокість - їхня суть.
2020-10-04 05:36:44
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую!
Відповісти
2020-10-04 06:59:43
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дуже приємно, дякую Вам!
Відповісти
2020-10-04 14:15:28
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2567
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3507