Вигнанець
Andrii Katiuzhynskyi
Дивився сумно він в безмежні далі, Але печаль тільки росла: Бож відусюди люди його гнали, А він лишень хотів тепла. Вдивлявся у зіниці їх бездонні Очима сироти - Сердець жорстоких в світі сотні, Жалю в них не знайти. І міріади тіл бездушних Комахами снують: Зарозумілих й незворушних - Чужі страждання п'ють. Де цим безжальним мурахам сірим Розраду осягнуть: Нема в їх душах ані крихти віри, Жорстокість - їхня суть.
2020-10-04 05:36:44
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую!
Відповісти
2020-10-04 06:59:43
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дуже приємно, дякую Вам!
Відповісти
2020-10-04 14:15:28
Подобається
Інші вірші поета
Східна легенда про метеликів Балада про Крука В осіннім небі запалали зірки Півмісяць в небі
Інші поети
Merlin911
@garovan321
Lemonadka
@Lemonadka
Vera Gibson
@sissygibson
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4054
Тишина ночного неба
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2503