Коли від величі вогню лишився тільки попіл
Коли від величі вогню лишився тільки попіл, Хто зна, що дотліва під рештками золи? Та якщо подмух вітру згарище охопить, Багаття спалахне, неначе хтось його ізнову запалив. Багаття згасле - поет, якого муза залишила, Вогонь в душі його лиш тліє - не горить; Але якщо натхнення, наче вітер налетіло, Багряним Феніксом поезії вогонь спалахне тую ж мить!
2021-01-10 06:11:11
9
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4054
Без вагань
Ми летіли в всесвіт без вагань, Залишивши цей світ сам. Без космічних почуттів, Світ в твоїх очах згорів. І я не я, і ти не ти, Ми залишились в самоті...
59
3
8660