We can't deny
Andrii Katiuzhynskyi
We can't deny The time is fleeting Into the main of wasted dreams. Eternal thoughts' flight By Galaxies transmitting Sometimes only remedy seems. The Voice of Universe Again screams sadly: -Where do we go and where's our way? Defining Supergoals Humans fight madly With the Indefiniteness every day. Українська версія Час потайки спливає Із року в рік Час потайки спливає У океан загублених надій. Думок вічний потік, Що в космосі лунає Спасінням залишається одним. Вселенський голос з пустоти, Коли-коли озветься: -Куди йдемо ми й де наш шлях? В одвічнім визначенні надмети Шалено людство б'ється Із невідомістю по всіх світах.
2020-09-18 04:57:05
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую,головне розуміти, що перекладаєш, тоді вже легше
Відповісти
2020-09-22 09:35:30
Подобається
Інші вірші поета
Минеться все Із бесід з мудрецями Що буде завтра? Роздивляючись залишки щезлої культури
Інші поети
Veronika Gold
@Goldenbum
A@ K@
@AK9197
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1804
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2709