Війна

Viktoria Miller

Спокійно крокуючи містом Поглянь навкруги: Вже пройшло те літо, Коли війну вели. Відцвіли ті гвоздики, Які на мармур клалИ. І лягли під мармур Чиїсь сини. Ти поглянь навкого: Щось змінилось, авжеж? Відспівали в церкві Чорний кортеж. По дорозі сміло Ти ходити зміг Через те, що відболіло Тим, хто переміг. Матерям героїв Поклонитись варто Бо серце - як зброю- Видерто й отдато Солдатським дружинам- Руки цілувати Що сльози-дюжинами Треба рахувати. Що діти-орлята, До подвигів звуть, Бо війна триклята Заступала путь... А героям, що їх незлічити, Від держави-посмертна медаль. А війна-то людей калічити, А війна-то гіркий шпиталь... Тож, зупинившись отак серед міста, Ти очима шукай небеса: І подякуй героям за літо, Коли скінчилася війна.

2019-01-11 18:54:48

Інші вірші поета

Мовчи Давай... ...О сьомій ранку

Інші поети

Patrycja Kulig

@xpavaee

cheska Bailey

@Francheska_Bailey

Богдан Дубильовський

@bodiadub

Схожі вірші

Всі

Unbreakable heart

B I

Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart

15127

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

2590