Війна
Viktoria Miller
Спокійно крокуючи містом Поглянь навкруги: Вже пройшло те літо, Коли війну вели. Відцвіли ті гвоздики, Які на мармур клалИ. І лягли під мармур Чиїсь сини. Ти поглянь навкого: Щось змінилось, авжеж? Відспівали в церкві Чорний кортеж. По дорозі сміло Ти ходити зміг Через те, що відболіло Тим, хто переміг. Матерям героїв Поклонитись варто Бо серце - як зброю- Видерто й отдато Солдатським дружинам- Руки цілувати Що сльози-дюжинами Треба рахувати. Що діти-орлята, До подвигів звуть, Бо війна триклята Заступала путь... А героям, що їх незлічити, Від держави-посмертна медаль. А війна-то людей калічити, А війна-то гіркий шпиталь... Тож, зупинившись отак серед міста, Ти очима шукай небеса: І подякуй героям за літо, Коли скінчилася війна.
2019-01-11 18:54:48
6
0
Інші вірші поета
...О сьомій ранку Мовчи Давай...
Інші поети
Rolen
@Rolen0027
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
3231
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5184