Війна

Viktoria Miller

Спокійно крокуючи містом Поглянь навкруги: Вже пройшло те літо, Коли війну вели. Відцвіли ті гвоздики, Які на мармур клалИ. І лягли під мармур Чиїсь сини. Ти поглянь навкого: Щось змінилось, авжеж? Відспівали в церкві Чорний кортеж. По дорозі сміло Ти ходити зміг Через те, що відболіло Тим, хто переміг. Матерям героїв Поклонитись варто Бо серце - як зброю- Видерто й отдато Солдатським дружинам- Руки цілувати Що сльози-дюжинами Треба рахувати. Що діти-орлята, До подвигів звуть, Бо війна триклята Заступала путь... А героям, що їх незлічити, Від держави-посмертна медаль. А війна-то людей калічити, А війна-то гіркий шпиталь... Тож, зупинившись отак серед міста, Ти очима шукай небеса: І подякуй героям за літо, Коли скінчилася війна.

2019-01-11 18:54:48

Інші вірші поета

Мовчи Давай... ...О сьомій ранку

Інші поети

آنسة سلحفاة ( سولكاتا)

@sulcata

Fake Illinois

@troubled

Eva Bush

@Eva_Bush_

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

3681

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

5709