. . .
Химера Зеленоока
Вона носила квіти у волоссі. І коли в спину ніж встромляли знов, Їй невідома була стежка злості - За промінь світла їй була любов. Вона завжди вставала дуже рано, З передчуттям відвертості розмов. Їй не боліли садна всі і рани, Бо їй за ліки правила любов. І коли вечір вже на видноколі Розтягував безмежності покров, Немов намисто, розкладала долі Свою сльозами зрошену любов. Вона носила квіти у волоссі... І коли в спину ніж встромили знов, Їй підвестися більше не вдалося, Бо тим ножем була її любов...
2019-02-27 16:48:58
28
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Химера Зеленоока
@Анна Кроу Дякую)
Відповісти
2019-02-27 17:14:09
Подобається
MEDIOCRITY
Дуже чуттєвий вірш😍😍😍
Відповісти
2019-03-01 22:27:50
1
Химера Зеленоока
@MEDIOCRITY Дякую😊
Відповісти
2019-03-02 15:51:29
Подобається
Інші вірші поета
Опівнічний чай Митцям Спостерігач Мовні поранення
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12325
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3717