. . .
Химера Зеленоока
Вона носила квіти у волоссі. І коли в спину ніж встромляли знов, Їй невідома була стежка злості - За промінь світла їй була любов. Вона завжди вставала дуже рано, З передчуттям відвертості розмов. Їй не боліли садна всі і рани, Бо їй за ліки правила любов. І коли вечір вже на видноколі Розтягував безмежності покров, Немов намисто, розкладала долі Свою сльозами зрошену любов. Вона носила квіти у волоссі... І коли в спину ніж встромили знов, Їй підвестися більше не вдалося, Бо тим ножем була її любов...
2019-02-27 16:48:58
28
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Химера Зеленоока
@Анна Кроу Дякую)
Відповісти
2019-02-27 17:14:09
Подобається
MEDIOCRITY
Дуже чуттєвий вірш😍😍😍
Відповісти
2019-03-01 22:27:50
1
Химера Зеленоока
@MEDIOCRITY Дякую😊
Відповісти
2019-03-02 15:51:29
Подобається
Інші вірші поета
Мовні поранення Опівнічний чай Зірковий пил Спостерігач
Інші поети
Ms. Nothing
@ms_nothing
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2167
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5451