. . .
Химера Зеленоока
Вона носила квіти у волоссі. І коли в спину ніж встромляли знов, Їй невідома була стежка злості - За промінь світла їй була любов. Вона завжди вставала дуже рано, З передчуттям відвертості розмов. Їй не боліли садна всі і рани, Бо їй за ліки правила любов. І коли вечір вже на видноколі Розтягував безмежності покров, Немов намисто, розкладала долі Свою сльозами зрошену любов. Вона носила квіти у волоссі... І коли в спину ніж встромили знов, Їй підвестися більше не вдалося, Бо тим ножем була її любов...
2019-02-27 16:48:58
28
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Химера Зеленоока
@Анна Кроу Дякую)
Відповісти
2019-02-27 17:14:09
Подобається
MEDIOCRITY
Дуже чуттєвий вірш😍😍😍
Відповісти
2019-03-01 22:27:50
1
Химера Зеленоока
@MEDIOCRITY Дякую😊
Відповісти
2019-03-02 15:51:29
Подобається
Інші вірші поета
Тіні театру Мить Тихіше Флер мелодій
Інші поети
١١:١١ .
@loucyrus
Любов
@lyubov_gladunyak
Схожі вірші
Всі
Нарисую солнышко :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Нарисую тебе яркое солнышко Оно будет светить когда грустно Освещая тёмные комнаты , Одиночества твоего уголка звука... Даже если окажется за окном дождик, Ты не будешь один словно сломлен, Оно будет светить лишь напротив Теплотою уюта мнимой заботы Может это какая то мелачь Или просто светлый рисунок , Но он все ж нарисованный мною Для тебя от приятного чувства ... И лучами жёлтых карандаша линий , Коснусь твоего уголка глазок , Чтобы перестал хмурится криво От нахлынувших эмоцией красок Как подарок пусть станет взаимным , Без излишних слов предисловий Моих крепких объятий визита Нежноты оттенков жёлтого тонна ...
42
1
2876
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2840