Опівнічний чай
Пальці креслять химерні знаки, Там, де тіні ковтають світло. Знаєш, мені майже однаково, На всі програні мною битви. Я уже не кричу ночами, Не гамселю на кухні посуд. Недопитої кави ковтками Між лопаток стікає осуд Моїх вкрай дбайливих сусідів. Знаєш, стіни теж мають вуха. Поміж цих сімейних обідів, Мій - бенкет самоти і розрухи. У своїй бетонній коробці Кволо стукає серце миші. Коли час на чужому боці, Мимоволі радієш тиші. Повня мріє вгорі медаллю, Відчайдушно хочеться вити. Ніч огорне мене вуаллю, По-під шкіру проникне вітер. Знаєш, мовчки - не значить тихо. Тиша часом кричить гучніше. Ми - не більш ніж миттєвий вихор, Вічні тільки любов і вірші.
2019-01-29 19:37:31
17
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Химера Зеленоока
😘❤
Відповісти
2019-01-30 07:38:44
Подобається
MEDIOCRITY
Це шедевр!! 🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹
Відповісти
2019-01-30 19:10:19
1
Химера Зеленоока
Відповісти
2019-01-31 08:27:08
Подобається
Схожі вірші
Всі
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
856
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
7732