Опівнічний чай
Химера Зеленоока
Пальці креслять химерні знаки, Там, де тіні ковтають світло. Знаєш, мені майже однаково, На всі програні мною битви. Я уже не кричу ночами, Не гамселю на кухні посуд. Недопитої кави ковтками Між лопаток стікає осуд Моїх вкрай дбайливих сусідів. Знаєш, стіни теж мають вуха. Поміж цих сімейних обідів, Мій - бенкет самоти і розрухи. У своїй бетонній коробці Кволо стукає серце миші. Коли час на чужому боці, Мимоволі радієш тиші. Повня мріє вгорі медаллю, Відчайдушно хочеться вити. Ніч огорне мене вуаллю, По-під шкіру проникне вітер. Знаєш, мовчки - не значить тихо. Тиша часом кричить гучніше. Ми - не більш ніж миттєвий вихор, Вічні тільки любов і вірші.
2019-01-29 19:37:31
18
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
Химера Зеленоока
😘❤
Відповісти
2019-01-30 07:38:44
Подобається
MEDIOCRITY
Це шедевр!! 🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹🌹
Відповісти
2019-01-30 19:10:19
1
Химера Зеленоока
@MEDIOCRITY Merci)
Відповісти
2019-01-31 08:27:08
Подобається
Інші вірші поета
Спостерігач Дуалістичність потягів душевних Зірковий пил Спогад
Інші поети
Vika Vitea
@vika_vi_bwsk
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
17006
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2599