За крок до...
Химера Зеленоока
Дешевий віскі із відлунням драм - Одвічний передвісник декадансу. Такого не бажають ворогам, Такому не присвячують романси. Екзистенціалізм - це наше все, Єдиний промінь сенсу в божевіллі. Вже на рістретто змінено глясе І милиці давно змінили крила. Розмова наших міст - то білий шум. Відвертий фарс дрібних авіаліній. Солодкий невідомого парфум Устромить пам'ять холодом у спину. Рожеві мрії пущено на дно - Униз їх тягне камінець зневіри. Мабуть, ми мали б щезнути давно З усіх радарів і усіх ефірів. Огорне плечі цигарковий дим, Складуться губи в посмішці рішучій. Не віриш у життя? Та грець із ним. Для кожного зневіра неминуча...
2018-04-09 18:10:14
5
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Химера Зеленоока
Дякую) А то вже в мене о такій порі очі матом сходяться, добре, що хоч інтуїція смикнула перечитати одразу, а не днів за три.
Відповісти
2018-04-09 18:30:16
Подобається
Химера Зеленоока
Надобраніч)
Відповісти
2018-04-09 18:31:40
Подобається
Інші вірші поета
Зустріч . . . Флер мелодій Хроніки Інших
Інші поети
Black flower
@_Black_flower
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2460
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4494