За крок до...

Химера Зеленоока

Дешевий віскі із відлунням драм - Одвічний передвісник декадансу. Такого не бажають ворогам, Такому не присвячують романси. Екзистенціалізм - це наше все, Єдиний промінь сенсу в божевіллі. Вже на рістретто змінено глясе І милиці давно змінили крила. Розмова наших міст - то білий шум. Відвертий фарс дрібних авіаліній. Солодкий невідомого парфум Устромить пам'ять холодом у спину. Рожеві мрії пущено на дно - Униз їх тягне камінець зневіри. Мабуть, ми мали б щезнути давно З усіх радарів і усіх ефірів. Огорне плечі цигарковий дим, Складуться губи в посмішці рішучій. Не віриш у життя? Та грець із ним. Для кожного зневіра неминуча...

2018-04-09 18:10:14

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Химера Зеленоока

Дякую) А то вже в мене о такій порі очі матом сходяться, добре, що хоч інтуїція смикнула перечитати одразу, а не днів за три.

Відповісти

2018-04-09 18:30:16

Подобається

Химера Зеленоока

Надобраніч)

Відповісти

2018-04-09 18:31:40

Подобається

Інші вірші поета

Тіні театру Мить Мовні поранення Хроніки Інших

Інші поети

Ally San

@allysan1210

Владислав Мірошніченко

@Vladislav_Miroshnichenko

Інга

@troubled_soul

Схожі вірші

Всі

Не скажу "люблю"

Asteriya

Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.

4970

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

1529