Пульсації
Крихтами попелу серце просотане.
Випито кухля печалі до дна.
Те, що ховають за комами, нотами,
Дозволу вийти собі не пита.
Нащо так різко і нащо так болісно?
Я не тримаю: ідеш, то іди.
Коли узгоджено втечу із совістю,
Навіть в піску виростають сади.
П'яними римами сповіді стримані,
Ляжуть із вуст, що до крові мовчать.
Бризками, краплями, зливами, хвилями
Ставлять свою на папері печать.
Ти не зумієш дізнатись, підслухати,
Плач, що безумством до болю кричить.
Кроки твої відмічає розрухою
Доля, що нашу розмотує нить.
Кров'ю в папір уплітаються сповіді,
Таврами тліє відлуння років.
Тільки і можу собі я дозволити,
Блеф півреальності, чар напівснів.
2018-07-16 19:21:04
11
2