Бійся Бажань

Химера Зеленоока

І що, здавалося б, із того? Як небо є, то й зорі будуть. Але до Всесвіту вимоги Ти все ж берешся оприлюднить. "Кохання хочу!". Милий світе! Поглянь звисока на причинну, Чиї ще не зів'ялі квіти Собі зів'ять просять причину. Немов дитяча забаганка, У вухах Всесвіту дзвеніло: "Кохати хочу без останку. І ще аби мене любили. " Хотіла - маєш. Розпишися. Недоспані зимові ночі Не спи, і за того молися, Хто тебе бачити не хоче. А інший гасне і зітхає, Коли твій образ тане димом У вогнянім думок розмаї, І сум ножа встромляє в спину. І що, здавалося б, із того? Таке просте людське бажання... А жаль, що в нас немає змоги Самим собі обрать кохання.

2018-11-21 19:58:08

9

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Стренжер

Неперевершено і правдиво!)💞оплески👏💫

Відповісти

2018-11-21 20:05:01

1

Химера Зеленоока

@Стренжер Merci😊

Відповісти

2018-11-21 23:19:54

1

Сонях у полі

Це настільки прекрасно, що навертаються сльози

Відповісти

2019-07-22 12:18:22

Подобається

Схожі вірші

Всі

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4076

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

2089