Бійся Бажань
Химера Зеленоока
І що, здавалося б, із того? Як небо є, то й зорі будуть. Але до Всесвіту вимоги Ти все ж берешся оприлюднить. "Кохання хочу!". Милий світе! Поглянь звисока на причинну, Чиї ще не зів'ялі квіти Собі зів'ять просять причину. Немов дитяча забаганка, У вухах Всесвіту дзвеніло: "Кохати хочу без останку. І ще аби мене любили. " Хотіла - маєш. Розпишися. Недоспані зимові ночі Не спи, і за того молися, Хто тебе бачити не хоче. А інший гасне і зітхає, Коли твій образ тане димом У вогнянім думок розмаї, І сум ножа встромляє в спину. І що, здавалося б, із того? Таке просте людське бажання... А жаль, що в нас немає змоги Самим собі обрать кохання.
2018-11-21 19:58:08
9
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
Стренжер
Неперевершено і правдиво!)💞оплески👏💫
Відповісти
2018-11-21 20:05:01
1
Химера Зеленоока
@Стренжер Merci😊
Відповісти
2018-11-21 23:19:54
1
Сонях у полі
Це настільки прекрасно, що навертаються сльози
Відповісти
2019-07-22 12:18:22
Подобається
Інші вірші поета
За крок до... Зустріч Митцям Шрами
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
44
21
1844
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1844