k.m.
В моє вікно постукала весна, Крилом пташиним різнобарвним. Між трав розсипалась вона, Зозулі відгуком примарним. Пробіглась кронами дерев, Щоб слід свій навіть там лишити. І одягнулась в тисячі мережив, Що павуками були старанно пошиті. І запахом рослинного суцвіття, Шубовснула в велику діжку меду. Даруючи маленьке довголіття, Всьому, що проляглось під стягом неба. Розсіялася між поля́ми житом, І всім, що позастрибує в комори. Весні усі дороги тут відкрито, І навіть гори вже не хмурять брови. В моє вікно постукала весна, Зими прибравши візерунки. Та не журіться, бо вона Ще принесе свої дарунки.
2021-01-24 17:38:33
2
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2126
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2497