k.m.
В моє вікно постукала весна, Крилом пташиним різнобарвним. Між трав розсипалась вона, Зозулі відгуком примарним. Пробіглась кронами дерев, Щоб слід свій навіть там лишити. І одягнулась в тисячі мережив, Що павуками були старанно пошиті. І запахом рослинного суцвіття, Шубовснула в велику діжку меду. Даруючи маленьке довголіття, Всьому, що проляглось під стягом неба. Розсіялася між поля́ми житом, І всім, що позастрибує в комори. Весні усі дороги тут відкрито, І навіть гори вже не хмурять брови. В моє вікно постукала весна, Зими прибравши візерунки. Та не журіться, бо вона Ще принесе свої дарунки.
2021-01-24 17:38:33
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2871
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2074