Ти все-таки людина...

Наталія Ковальчук

Ти все-таки людина, Не забувай про це через рік, день або годину. Ти заслуговуєш на більше, якщо лиш допомагаєш іншим. В житті людина може все, Та звірі мають більше серце, Тому й найбільше нас цінують, Любити дуже щиро будуть, Аби лиш ти їх не підвів, І щиру дружбу не змінив, На фальш і грубість тих людських світів. Ти ж все таки людина, Не дивись з гори так сміло, Бо ж із височини маєш право споглядати, Коли протягнеш руку допомоги, На обриві серед великої пустоти.

2019-05-04 15:34:22

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Степан Коваль

Продовжуй творити, в тебе це виходить!!

Відповісти

2019-05-04 19:07:41

Подобається

Інші вірші поета

Не закінчений Летять роки занадто швидко... Чого ж жорстокі люди? Адже всі були дітьми... Щастя

Інші поети

MyYurachka

@MyYurachka

Лео Лея

@lesya_yurp

BON BON

@bon_bon_c0xu

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1780

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

3367