Вірші
Летять роки занадто швидко...
Летять роки занадто швидко,
Але не вистачає часу, щоб просто у відкриту,
Без роздумів думки в слух говорити.
Не вистачає часу,
Щоб любити, думати і дорожити.
Буває - забуваєм,
А час то вже спливає.
Буває згадуємо - пізно,
Коли вже стрілки на годиннику стукочуть дуже грізно.
Летять хвилини, години, дні,тижні,
Що потім сплітаються у літо, зиму, осінь, веснУ.
День за днем хтось, щось забуває.
Та гірше коли людина, людину з пам'яті вибиває...
Ось так в житті все і буває,
Неначе електрошоком в стан такий на глибину відкидає.
Тоді починаєм цінувати і кожен день в секундах проживати.
Та тільки з тими
Кого любити не забували,
З ким часу геть не помічали...
1
0
486
Не закінчений
Буває, все в житті буває,
Та і не раз...
Повторень може може бути безліч раз.
Буває ранок після ночі,
Буває сонце після громів.
Бувають зорі сяють знову.
Весна, зима, осінь літо,
багато раз в календарях ми читаєм все ж ті дати.
Та життя своє напевно, треба без повторень проживати...
1
0
430
Чого ж жорстокі люди? Адже всі були дітьми...
Вночі ми відкриваєм душу,
Лиш те що справді з середини нас душить,
Запускає швидко зірки кулеметом,
Замість кисню, що завжди кружляє всередині.
Хочу говорити про те,що вдень не вистачає часу,
Про те чого уникаючи, забуваємо про справжнє.
Чого ж колючки виростають люди?
І навіть ті, що колись були дітьми,
Милими були і вірили в казки.
Що сталося, а найголовніше - коли?
Можливо, в дитинстві мріяли не про те,
А підростаючи, дорослі розвіювали те в що вірили ми .
Чому всі скаржаться на все,
Коли змінити треба лиш себе.
Не гніватись на тих, що також колись були дітьми,
тепер в розчаруваннях чекають добра від тебе.
Сподіваючись що не впливали на життя, ніяк не знали що будучи дорослими день за днем руйнували сварками і війнами- мрії, віру, інший світ добра.
Тому заповни істину просту,
Щоб світ добріший був,
Не погубіть віру в чудо.
І разом з дітьми,
Вірте ви в казки...
1
0
455
Ти все-таки людина...
Ти все-таки людина,
Не забувай про це через рік, день або годину.
Ти заслуговуєш на більше,
якщо лиш допомагаєш іншим.
В житті людина може все,
Та звірі мають більше серце,
Тому й найбільше нас цінують,
Любити дуже щиро будуть,
Аби лиш ти їх не підвів,
І щиру дружбу не змінив,
На фальш і грубість тих людських світів.
Ти ж все таки людина,
Не дивись з гори так сміло,
Бо ж із височини маєш право споглядати,
Коли протягнеш руку допомоги,
На обриві серед великої пустоти.
2
1
450
Щастя
Кажуть люди в світі,
Щоб дізнатись чого людині зараз треба,
Запитай її про щастя.
Тоді дізнаєшся напевно,
Щастям називаєм ми доречно,
Те чого найдужче зараз треба.
Те, про що закривши очі,
Мрієм міняючи всі ночі,
На уявні радості кусочки.
Так, серед пустелі там, далеко,
Дехто мріє про водиці келих.
А той, що має все без ліку,
Про щастя зовсім зрідка мріє.
Серед міста в палаті білій,
Малий хлопчина за здоров'я мами, молитви віє ночами на проліт.
В той час за сотні кілометрів,
Дехто просто дивиться далеко ,
Щоб зорям мрію надіслати,
І у відповідь щастячко отримати...
1
0
407
