Чого ж жорстокі люди? Адже всі були дітьми...
Вночі ми відкриваєм душу,
Лиш те що справді з середини нас душить,
Запускає швидко зірки кулеметом,
Замість кисню, що завжди кружляє всередині.
Хочу говорити про те,що вдень не вистачає часу,
Про те чого уникаючи, забуваємо про справжнє.
Чого ж колючки виростають люди?
І навіть ті, що колись були дітьми,
Милими були і вірили в казки.
Що сталося, а найголовніше - коли?
Можливо, в дитинстві мріяли не про те,
А підростаючи, дорослі розвіювали те в що вірили ми .
Чому всі скаржаться на все,
Коли змінити треба лиш себе.
Не гніватись на тих, що також колись були дітьми,
тепер в розчаруваннях чекають добра від тебе.
Сподіваючись що не впливали на життя, ніяк не знали що будучи дорослими день за днем руйнували сварками і війнами- мрії, віру, інший світ добра.
Тому заповни істину просту,
Щоб світ добріший був,
Не погубіть віру в чудо.
І разом з дітьми,
Вірте ви в казки...
2019-05-04 17:15:43
1
0