Чого ж жорстокі люди? Адже всі були дітьми...
Наталія Ковальчук
Вночі ми відкриваєм душу, Лиш те що справді з середини нас  душить,  Запускає швидко зірки кулеметом, Замість кисню, що завжди  кружляє всередині. Хочу говорити про те,що вдень не вистачає часу, Про те чого уникаючи, забуваємо про справжнє. Чого ж колючки виростають люди? І навіть ті, що колись були дітьми, Милими були і вірили в казки. Що сталося, а найголовніше - коли? Можливо, в дитинстві мріяли не про те, А підростаючи, дорослі розвіювали те в що вірили ми . Чому всі скаржаться на все, Коли змінити треба лиш себе. Не гніватись на тих, що також колись були дітьми,  тепер в розчаруваннях чекають добра від тебе. Сподіваючись що не впливали на життя, ніяк не знали що будучи дорослими день за днем руйнували сварками і війнами- мрії, віру, інший світ добра. Тому заповни істину просту, Щоб світ добріший був, Не погубіть віру в чудо. І разом з дітьми, Вірте ви в казки...
2019-05-04 17:15:43
1
0
Інші вірші поета
Щастя Ти все-таки людина... Не закінчений Летять роки занадто швидко...
Інші поети
Lou
@TomatoSoup
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16347
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2165