Багряний цвіт
Kruhitka Dobro
Не бачив світ мерзеннішої біди, Як за часів Другої світової війни. Гідність переважала страх А мрії стерті в прах, Гулом сирен, по вітрах: Між вогню бомбувань; Між тілами, страждань; Між материнських чекань; Між солдатських агоній, вагань – Стріляти, чи ні? Вбивати, чи ні? Вмирати, чи ні? А треба стріляти! Доведеться вбивати! І треба вмирати... На цій клятій віні Йшли чорно коралові дощі Й багряно-бурії сніги. Загнивали пекучо жовті рани, Вмирали чорно-білі воїни, Що рвали, різали й страждали, Щоб воля, мрії і свобода Жили в серці у народа Шумом парадів, по місцях: Між рідних друзів, у серцях; Між любові, добра; Між материнсько тепла; Між спокою миру, без вагань. Не бачив світ більшого героїзму Як за часів боротьби з фашизмом.
2020-05-08 23:15:48
8
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Олександр Гусейнов
В цьому вірші є ідея і сенс. Він вартий уваги
Відповісти
2020-07-02 20:09:45
1
Kruhitka Dobro
@Олександр Гусейнов велике спасибі!
Відповісти
2020-07-02 20:11:00
1
Олександр Гусейнов
@Kruhitka Dobro Будь ласка😉
Відповісти
2020-07-02 20:11:13
1
Інші вірші поета
Велика літера В Прогулянка до школи Дзиґарі Хоч ти не жива і не жила ніколи
Інші поети
Romalian
@Romalian
Надин
@mindmap
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
83
2
3656
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4661