йа той ким не став
Kruhitka Dobro
Той ким я не став Ким хотів бути Ким я є І ким мене бачать Це все різні люди І може все ще не всі Дехто вже мертвий Дехто живий Дехто не народився Декого взагалі не було Так мало місця Для дорослих людей Але забагато Для маленьких дітей Гра в короля Залишиться один Рано чи пізно Я залишусь один Через низку вагомих причин Які спонукали Розділити себе В собі Показати себе Собі Показати іншого себе Іншим Не таким як себе собі А таким яким мене бачать Вірніше хочуть бачити І бачили Але так було не завжди Колись моє «я» Було цілим, Не похитно щирим До появи інших «я» Але які вагомі причини? Не знаю, чи не хочу знати...
2023-05-07 19:44:57
3
0
Інші вірші поета
Хех Дурненька Вже не перший монолог Коли можна без зайвих слів
Інші поети
١١:١١ .
@loucyrus
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2283
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12211