40,000

Kruhitka Dobro

Хотів би я прожити сорок тисяч літ, А проживу вісімдесят від сили. Хотів би я об'їздити весь світ, Відвідати меморіали і могили, Всі книги світу прочитати. Ще більше написати, Безліч разів лягати спати, Собі серце не картати Й дієсловами не римувати. Хотів би я прожити сорок тисяч літ, Але не проживу я і століття... Хотів би я не пускати сліз Ніде не зупинятись і не пускать коріння, Нікого не кохати, не любити, Ні з ким не брататись, не дружити. Хотів би я нарешті стати вільним, Сходити у театр до Українки, Булгакова та Шекспіра, А не працювати все життя задля пенсійних. Хотів би щоб не старіли органи і шкіра. Хотів би віками вчитись тому, чим справді живу Без оцінок, заліків і примусу Та боюся, я не встигну. Хотів би я побачити як світ загине, Через протиріччя чи дурну війну, Або почути пісню що щиро лине, Про здобуття справедливості і миру, Про симбіоз екосистем і в ньому людину. Хотів би я прожити сорок тисяч літ. /40,000\ \17,020/ /3900\ \100/ /17\ \0/

2020-10-08 13:13:43

10

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Kruhitka Dobro

@Lelyana_ art дякую)))

Відповісти

2020-10-08 16:53:23

1

Оксана Климко

Не важливо скільки проживеш,важливо як,тому живи в кайф.А вірш хороший 👏

Відповісти

2020-10-09 20:39:47

1

Kruhitka Dobro

@Оксана Климко дякую)))

Відповісти

2020-10-09 20:40:47

Подобається

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1524

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4106