40,000
Хотів би я прожити сорок тисяч літ, А проживу вісімдесят від сили. Хотів би я об'їздити весь світ, Відвідати меморіали і могили, Всі книги світу прочитати. Ще більше написати, Безліч разів лягати спати, Собі серце не картати Й дієсловами не римувати. Хотів би я прожити сорок тисяч літ, Але не проживу я і століття... Хотів би я не пускати сліз Ніде не зупинятись і не пускать коріння, Нікого не кохати, не любити, Ні з ким не брататись, не дружити. Хотів би я нарешті стати вільним, Сходити у театр до Українки, Булгакова та Шекспіра, А не працювати все життя задля пенсійних. Хотів би щоб не старіли органи і шкіра. Хотів би віками вчитись тому, чим справді живу Без оцінок, заліків і примусу Та боюся, я не встигну. Хотів би я побачити як світ загине, Через протиріччя чи дурну війну, Або почути пісню що щиро лине, Про здобуття справедливості і миру, Про симбіоз екосистем і в ньому людину. Хотів би я прожити сорок тисяч літ. /40,000\ \17,020/ /3900\ \100/ /17\ \0/
2020-10-08 13:13:43
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Kruhitka Dobro
@Lelyana_ art дякую)))
Відповісти
2020-10-08 16:53:23
1
Оксана Климко
Не важливо скільки проживеш,важливо як,тому живи в кайф.А вірш хороший 👏
Відповісти
2020-10-09 20:39:47
1
Kruhitka Dobro
Відповісти
2020-10-09 20:40:47
Подобається
Схожі вірші
Всі
Forgiveness
If it wasn't for you, I would have fought the wall to the pain. If you weren't mine, I'd die every night from losing blood. If it wasn't for your faith, I'd have given up a long time ago. If it were my will, I would stay with you forever. If you'd gone, I'd have been the old emptiness. You would have taken my heart, and instead of it there was an empty aperture. If it wasn't for you, I'd blazed in forgiveness. Would have burned to ashes, until ground, I would have until the last healing.
59
4
8107
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1325