40,000
Хотів би я прожити сорок тисяч літ, А проживу вісімдесят від сили. Хотів би я об'їздити весь світ, Відвідати меморіали і могили, Всі книги світу прочитати. Ще більше написати, Безліч разів лягати спати, Собі серце не картати Й дієсловами не римувати. Хотів би я прожити сорок тисяч літ, Але не проживу я і століття... Хотів би я не пускати сліз Ніде не зупинятись і не пускать коріння, Нікого не кохати, не любити, Ні з ким не брататись, не дружити. Хотів би я нарешті стати вільним, Сходити у театр до Українки, Булгакова та Шекспіра, А не працювати все життя задля пенсійних. Хотів би щоб не старіли органи і шкіра. Хотів би віками вчитись тому, чим справді живу Без оцінок, заліків і примусу Та боюся, я не встигну. Хотів би я побачити як світ загине, Через протиріччя чи дурну війну, Або почути пісню що щиро лине, Про здобуття справедливості і миру, Про симбіоз екосистем і в ньому людину. Хотів би я прожити сорок тисяч літ. /40,000\ \17,020/ /3900\ \100/ /17\ \0/
2020-10-08 13:13:43
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Kruhitka Dobro
@Lelyana_ art дякую)))
Відповісти
2020-10-08 16:53:23
1
Оксана Климко
Не важливо скільки проживеш,важливо як,тому живи в кайф.А вірш хороший 👏
Відповісти
2020-10-09 20:39:47
1
Kruhitka Dobro
Відповісти
2020-10-09 20:40:47
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1996
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4724