Безліч і один

Kruhitka Dobro

Я нічого не чую, нічого не... У натовпі хворих людей, Похилилась голова, не видно очей... Дуже голосно, сум днів і ночей, У натовпі...хворих...В думках? Думках, що зникають у строках, Думках, що виростають у страх. Сьогодні моя любов – самота Моя любов безхатько, сирота. Кимось люто гнана, А мною любо бажана. Та не можу й торкнути, Бо знову в думках і не сам, Бо знову натовп шум і гам. Сьогодні я не в собі, Ніби зло, що на самому дні, Ну або вийшов із себе, Ніби в прикрощів небо. Через людей, заважають «Хто я такий? Не знаю...» Сьогдні я сам собі музикант, Сам собі друг, брат, Філософ чи Кант. Сьогодні я сам собі сон, Бадьорість чи коматоз, Сьогодні я сам собі музика, Слово, рима чи ремарка... Та хто я все таки такий? В розумі чи безумний, Поет чи той хто пише, Новатор чи кліше, Мрійник чи бездарний, Хворий чи майже здоровий?

2020-03-31 16:37:19

4

0

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

2309

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11356