Пів години
Kruhitka Dobro
Дорослій людині — дорослі думки. Не смійся, не плач, сиди мовчки. Такі безглузді, ці твої щирі емоції. Шукай себе, шукай роботу. Роби за трьох, і помри від поту. Не спи, не спи, не спиняйся. Біжи, біжи, та не ображайся. У твоїй голові замер весь світ... Стримуйся, стримуйся, стрибай у вільний політ. Я знаю людей, знаю що бачу, А бачу я маски, бачу живу віддачу, Бачу й порожнечу де живе невдача Де мертвий біль їсть нездійснені мрії, Де люди закриваються до останньої театральної дії.
2022-10-19 07:30:54
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Правдиво й сумно , але чудово описано людей хамелеонів. ( якщо когось образив, то пробачте, ненавмисно)
Відповісти
2022-10-25 17:51:11
1
Kruhitka Dobro
@Сандра Мей я ця людина(на правду не ображаюсь)
Відповісти
2022-10-25 17:52:57
1
Інші вірші поета
Хех Знову нічого не знаю Тихенька меланхолія Пісні чи вірші, любов чи кохання
Інші поети
Zay
@Zay_306
Схожі вірші
Всі
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
109
16
9369
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1033