Пів години
Kruhitka Dobro
Дорослій людині — дорослі думки. Не смійся, не плач, сиди мовчки. Такі безглузді, ці твої щирі емоції. Шукай себе, шукай роботу. Роби за трьох, і помри від поту. Не спи, не спи, не спиняйся. Біжи, біжи, та не ображайся. У твоїй голові замер весь світ... Стримуйся, стримуйся, стрибай у вільний політ. Я знаю людей, знаю що бачу, А бачу я маски, бачу живу віддачу, Бачу й порожнечу де живе невдача Де мертвий біль їсть нездійснені мрії, Де люди закриваються до останньої театральної дії.
2022-10-19 07:30:54
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Сандра Мей
Правдиво й сумно , але чудово описано людей хамелеонів. ( якщо когось образив, то пробачте, ненавмисно)
Відповісти
2022-10-25 17:51:11
1
Kruhitka Dobro
@Сандра Мей я ця людина(на правду не ображаюсь)
Відповісти
2022-10-25 17:52:57
1
Інші вірші поета
Костенко, Франко, Українка, Шевченко... Ранок Без рими Безліч і один
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
3255
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4747