Пів години

Kruhitka Dobro

Дорослій людині — дорослі думки. Не смійся, не плач, сиди мовчки. Такі безглузді, ці твої щирі емоції. Шукай себе, шукай роботу. Роби за трьох, і помри від поту. Не спи, не спи, не спиняйся. Біжи, біжи, та не ображайся. У твоїй голові замер весь світ... Стримуйся, стримуйся, стрибай у вільний політ. Я знаю людей, знаю що бачу, А бачу я маски, бачу живу віддачу, Бачу й порожнечу де живе невдача Де мертвий біль їсть нездійснені мрії, Де люди закриваються до останньої театральної дії.

2022-10-19 07:30:54

7

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Сандра Мей

Правдиво й сумно , але чудово описано людей хамелеонів. ( якщо когось образив, то пробачте, ненавмисно)

Відповісти

2022-10-25 17:51:11

1

Kruhitka Dobro

@Сандра Мей я ця людина(на правду не ображаюсь)

Відповісти

2022-10-25 17:52:57

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11971

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

50

12

4352