Роздери, забери
Роздери моє серце кігтями, Забери мою ніжність крихтами, Побач мої справжні погляди. Я кохаю тебе, знаєш добре це, Не сумуй, це не робить милим лице. Ти не «ідеал», знаю добре це, Але саме тому, мабуть, кохаю тебе. Усі «ідеальні», на жаль, нудні, Та й забагато «ідеальних» в наші будні. Смійся, обожнюю смішки твої, Особливо, коли ти разом зі мною, Не потрібен край неба, край землі. Хочу лиш теплого з тобою спокою Ох, очі твої, для мене не мають кольору, Проте мають невимовну красу. Її не описати людськими словами І не порівняти ні з чим почуттями... Ах, а волосся – довгі темне колосся... Мене ти можеш не кохати І погляди мої не помічати, Але, хоча б роздери моє серце кігтями, Забери мою ніжність крихтами О, дівчино мила.
2020-07-12 09:14:57
12
0
Схожі вірші
Всі
Неловкость в улыбке рассвета
Застыли на окошке вечерние узоры И снова мокрый дождик под лёгкий ветерочек , Без красок сонный кофе под пару твоих строчек .. Меня лишь согревает тепло твоих улыбок , Что заглушает холод давно проникших смыслов , А завтра снова будет тяжёлый понедельник, Но знаю ,что с тобою не страшен даже вечен , На сердце оставляя хорошим настроеньем , Сначала начиная срок время скоротечен Лишь парой фраз в инете, Мне брошенных с приятным воскресеньем...
39
2
2429
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1093