Хех

Kruhitka Dobro

А я колись її кохав, Не любив, але вірші писав. Нікчемно, знаю, римував. Тримав за руку, душу зігрівав, Ніжно обіймав – не відпускав І звісно, палко цілував. Вона також мене кохала, Не любила – малювала. Невміло штрихи кидала, Свої роботи дарувала. Ніжно обіймала – не відпускала І звісно, тихо цілувала. Малюнки спалені вогнем, Вірші – пилюка з кожним днем. Руки холодні – душі пусті, Слова недосяжні – обійми прості. Ми так й не змогли полюбити, А трохи кохати й люто ненавидіти. Тепер з нею, друже, ти. Бажаю, все ж, до любові вам дійти. Любов коханню різниця – варто знати. Цілуй її, як я не цілував, Римуй для неї, як я не римував, Цінуй її, як я, нажаль, не цінував. Проте Зостанься з нею, та хоч і назавжди. Припини кохати – полюби. Схопи за руку, й по життю з нею йди. Кохання то різнобарвний бум, А любов то щирість, повага та ум. P.S. Ех, дієслівна рима :(

2020-06-11 09:59:12

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (6)

Kruhitka Dobro

@Sunblier_ Хех, дякую)))

Відповісти

2020-06-19 20:07:50

Подобається

Олександр Гусейнов

Мені сподобалось)

Відповісти

2020-07-02 20:07:21

Kruhitka Dobro

Спасибі)

Відповісти

2020-07-02 20:07:40

Подобається

Інші вірші поета

Тихенька меланхолія Я не хотів... Нове звучання або роздумки Шість або 5,2

Інші поети

Luna

@Moon_Luna_

Элизабет Тейлор

@anastasiya_derechey

Palak Verma

@PalakVerma

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16690

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

2326