Пробач
Як добре, що ти не бачиш Усю слабкість мою... Пробач. Я здаюсь. Я - невдаха. Я знаю. Очі мокрі і знову плач... Як давно я стала такою? Що так сильно зламало мене? Надихалась колись я бідою, А біда проковтнула мене. Не боюся зізнатись у цьому, Слабким бути - не зАвжди гріх... Слабкість - чи ти прояв той дУші людської? Чи щоб сильні втішалися з них? Як добре, що ти не бачиш Усю слабкість мою... Пробач. Я не знаю чому так раптово, Я зламалась від нОвих невдач.
2020-08-17 19:44:23
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Наталья Кропивницкая
Невдачі дійсно можуть зламами, а для цього надихатись потрібно від більш позитивних подій і речей)) Чого і Вам бажаю)) 🌈 . P.S. В повідомленнях залишу маленьку пропозицію щодо вірша.
Відповісти
2020-09-03 10:25:03
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4726
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1574