Пробач
Кузаня
Як добре, що ти не бачиш Усю слабкість мою... Пробач. Я здаюсь. Я - невдаха. Я знаю. Очі мокрі і знову плач... Як давно я стала такою? Що так сильно зламало мене? Надихалась колись я бідою, А біда проковтнула мене. Не боюся зізнатись у цьому, Слабким бути - не зАвжди гріх... Слабкість - чи ти прояв той дУші людської? Чи щоб сильні втішалися з них? Як добре, що ти не бачиш Усю слабкість мою... Пробач. Я не знаю чому так раптово, Я зламалась від нОвих невдач.
2020-08-17 19:44:23
8
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Наталья Кропивницкая
Невдачі дійсно можуть зламами, а для цього надихатись потрібно від більш позитивних подій і речей)) Чого і Вам бажаю)) 🌈 . P.S. В повідомленнях залишу маленьку пропозицію щодо вірша.
Відповісти
2020-09-03 10:25:03
Подобається
Інші вірші поета
Самотність Сховок серця в таємниці душі: Останнє поличчя в 26 строфах "Дай мені спокій" Не знаю
Інші поети
Janocska
@Janocska
Твоя NATALI
@sunny_princess
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5521
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2219