Він

Кузаня

Він прийшов даруючи волю, Чоловік - він козак з мечем. Взяв за руку, повів по полю, Щиро вірив і знав: "втечем". Твоя воля - це бій, козаче, В ньому бачиш ти справжнє мистецтво... Моя воля - вірші й малювання, Бути порізно було б нечесно! Рука об руку! Тільки разом! "Давай сядем перепочити?" Подивись на малюнки... З часом, Наші волі почнуть сходитись. Б'єшся? Бийся з ворогами, Тільки повертайся. Я тобі читанням віршів Буду пам'ятатись... Твої війни, мах мечем в голові художній, Відіб'ються аквареллю на листі порожнім... Все, що чую! Все що бачу! Через руки ллється, А в тобі душа козача знову не здається... Разом ми навік на волі, Хоч й мистецтво різне, Разом в горі, разом в білі, Із картин і віршів...

2020-01-22 06:51:37

Інші вірші поета

Пиши, пиши... Приходи 03.07.2020 Неволя зі скла

Інші поети

BON BON

@bon_bon_c0xu

Robbie Massey

@robbie_massey

Zhenya Blyzniuk

@zhenya_blyzniuk

Схожі вірші

Всі

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

1193

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

2786