Сонет "Вам, Юначе"

Кузаня

Якщо знову з ножем під серцем, Ви захочете й далі йти, Якщо дасте мені руку в морі, якщо зможете весь страх нести, Приходіть, я на Вас чекаю, В серці... Щось... Ніби... Трохи... Кохає? Так невинно, дитяче, Юначе. Не бажаю утіх дорослих... Я би з Вами сиділа би поряд, заплітала з волосся коси... І під сонцем взяла б за руки, і по полю побігла разом, Так боюся зізнатись, Юначе, що живу "не як всі" я часом... Десь в душі моїй є театр. А чи зможете Ви стати актором? Серед всіх тих гріхів дорослих, лиш зі мною лишатися поряд? І кожної темної ночі на духу десь губитись у зорях... Приходіть, я на Вас чекаю, В серці... Щось... Ніби... Трохи... Кохає? Тільки Чорт у пеклі зітхає... P.S https://www.surgebook.com/haru_the_shadow, Вам, мій милий❤️

2019-11-06 19:46:56

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Кузаня

@ Божевільний Дякую

Відповісти

2019-11-06 19:55:24

Подобається

Haru Ichimura

🖤

Відповісти

2019-11-08 13:27:14

Подобається

Кузаня

@Haru Ichimura ❤️

Відповісти

2019-11-08 13:39:30

Подобається

Інші вірші поета

Малювання чи театр? Не люби мене, будь ласка Люди чи звірі? Ти - колір (стереотип)

Інші поети

Beautifulinwhite

@Beautifulinwhite

angel dm

@angel328

oo_WoW_oo

@oo_WoW_oo

Схожі вірші

Всі

Печаль прячется в словах

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...

3896

"Ми усе подолаємо разом..."

Nadine Tikhonovitch

«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»

1773