Сонет "Вам, Юначе"
Кузаня
Якщо знову з ножем під серцем, Ви захочете й далі йти, Якщо дасте мені руку в морі, якщо зможете весь страх нести, Приходіть, я на Вас чекаю, В серці... Щось... Ніби... Трохи... Кохає? Так невинно, дитяче, Юначе. Не бажаю утіх дорослих... Я би з Вами сиділа би поряд, заплітала з волосся коси... І під сонцем взяла б за руки, і по полю побігла разом, Так боюся зізнатись, Юначе, що живу "не як всі" я часом... Десь в душі моїй є театр. А чи зможете Ви стати актором? Серед всіх тих гріхів дорослих, лиш зі мною лишатися поряд? І кожної темної ночі на духу десь губитись у зорях... Приходіть, я на Вас чекаю, В серці... Щось... Ніби... Трохи... Кохає? Тільки Чорт у пеклі зітхає... P.S https://www.surgebook.com/haru_the_shadow, Вам, мій милий❤️
2019-11-06 19:46:56
11
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Кузаня
@ Божевільний Дякую
Відповісти
2019-11-06 19:55:24
Подобається
Haru Ichimura
🖤
Відповісти
2019-11-08 13:27:14
Подобається
Кузаня
@Haru Ichimura ❤️
Відповісти
2019-11-08 13:39:30
Подобається
Інші вірші поета
03.07.2020 Неволя зі скла Не знаю Кацапи
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3305
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1972