Малювання чи театр?
І що мені робить з своєю долею, Якщо мій шлях піде через театри чи картини? Що обирать? Що стане тею волею? Коли в душі мистецтво є єдиним... Малюю я ще з зовсім малих літ, В театрі ж я була ще зовсім мало... Та відчуваю я, що серденько болить, Коли беру я в руки вірші, їх читаю... Я можу відобразити багато, Обличчям, жестами, і підійманням рук, Та тільки крім таланту вже немає, В мені тих театральних технік та наук... І що ж обрать, якщо колись так станеться? Набридло по "накатаній" писать, Де знаю я усе професіонально, Так хочеться ну просто серцем грать!
2020-01-29 11:20:30
11
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2786
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1193